Пундик Андрій Володимирович

Українець. Народився 19 січня 1944 року в селі Козярі Підволочиського району Тернопільської області (Україна). Походить з селян. Закінчив Новосільську СШ у 1960 році з срібною медаллю. Зі шкільної парти подався у студенти. У 1960-65 р.р. навчався на фізичному факультеті Львівського державного університету ім. І.Франка, який закінчив з відзнакою. Присвоєна кваліфікація: фізик-фізика твердого тіла. Після служби в Радянській Армії (1966 р.) навчався в аспірантурі спочатку при Львівському університеті, а пізніше при Одеському державному університеті ім. І.Мечнікова (1967-69 рр.).

У 1970-74 рр. працює на посаді наукового співробітника НДІ фізики при Одеському університеті, читає спецкурси студентам університету і політехнічного інституту. З 1974 р. – на посаді доцента кафедри фізики Тернопільського філіалу ЛПІ (пізніше – ТПІ і ТДТУ ім. І.Пулюя).

Захистив кандидатську дисертацію у 1971 р. на Раді Одеського університету. Присвоєна вчена ступінь кандидата фізико-математичних наук. Науковий керівник – проф. Глауберман А.Ю. Тема дисертації: “Питання теорії збудження неметалевих кристалів електронним пучком”.

Вчене завання доцента присвоєно у 1980 р. У 1984-89 рр. – завідувач кафедри фізики ТПІ.

Наукова спеціалізація – фізика (теорія твердого тіла) та методика викладання фізики у ВНЗ.

Основні наукові результати зводяться до наступного: побудована квантово-статистична теорія енергетчних втрат електронів кіловольтних енергій в неметалевих кристалах, пов’язаних з породженням екситонів (функція форми спектру втрат, правила відбору, сила осцилятора переходу в стан екситонно-домішкового комплексу, випадок сильно-анізотропних кристалів, можливості відтворення закону дисперсії екситонів за функцією форми та інше). Окремі дослідження з теорії розсіяння електронів атомними системами та теорії кінетичних явищ (тунельний розпад екситонів в гетероструктурах, ефект фононного захоплення в означенні термо-е.р.с. металів). Розробки з методики викладання фізики у вищій школі (НДРС, активні методи проведення практичних занять, дослідження спадщини видатних вчених).

Серед наукових публікацій (всього – 36) можна вирізнити такі: “Генерация экситонов быстрыми электронами в неметаллических кристаллах” (ФТТ, т.11, в.1 (1969), разом з Глауберманом А.Ю.); “Спектр екситонів в шаруватих напівпровідниках” (УФЖ, т. 21, в.10 (1976), разом з Адамяном В.М., Козицьким С.В.); “Расчет экситонного вклада в сечение рассеяния пучка электронов молекулярными кристаллами”(Труды Всесоюзной конференции «Современные проблемы статистической физики», т.2, Киев: Наукова думка, 1989); “Число Авогадро в сучасній науковій картині світу: доробок О.Смакули” (Вісник НТШ (в друці), разом з Нікіфоровим Ю.).

У 1980-82 рр. – керівник госпрозрахункової науково-дослідної теми (на замовлення виробництва): “Розробка методик встановлення звукової потужності, вібрацій і магнеторозсіяння ПРА”. З 1992 р. – президент Тернопільського товариства творчої молоді “Відродження”. Вихованці товариства неодноразово ставали переможцями конкурсів МАНУ.